Про неї створили документальний фільм — легендарна Ботурчук здобула медаль на своїх п’ятих Паралімпійських іграх поспіль.

Напередодні Паралімпійських ігор-2024, які відбудуться в Парижі, у французькій столиці був розіграний комплект медалей у дисципліні 400 метрів серед атлеток класу Т12, що включає спортсменок з порушеннями зору. У фіналі змагалися чотири учасниці, серед яких була українська легкоатлетка Оксана Ботурчук. Це вже п'ята Паралімпіада в її кар'єрі. У парі з гідом Микитою Барабановим, 39-річна спортсменка здобула бронзову медаль, показавши свій найкращий результат сезону.

Оксана Ботурчук досягла вражаючого успіху, вигравши вже 11 медалей на найвідоміших змаганнях у світі паралімпійського спорту. На кожних Іграх вона поверталася додому з нагородами, а її найбільший тріумф відбувся на дебютній Паралімпіаді в Пекіні у 2008 році, де вона здобула єдине золото в кар'єрі на дистанції 100 метрів.

Протягом цих років спортсменка не лише зайняла провідні позиції в паралімпійській команді, незалежно від різновидів спорту, а й стала справжньою легендою українського спорту. Перед початком Ігор у Токіо-2021 було створено фільм про життя Ботурчук, в якому роль Оксани виконала акторка Наталія Бабенко.

Оксана Ботурчук народилася 12 вересня 1984 року в Нікополі, у спортивній родині. Батько є майстром спорту із самбо, мати -- кандидатка в майстри спорту з легкої атлетики, спеціалізувалася на спринтерських дистанціях. Саме її стопами й пішла Оксана. Мама відвела доньку до свого тренера -- Марини Опанасівни Ціцарікової. До неї ж ходила займатися спортом і молодша сестра майбутньої чемпіонки Олена. Зрозуміло, що жодного іншого майбутнього, окрім спорту, дівчатка з такої родини не могли собі уявити.

І ось сталася жахлива подія. Родина Ботурчуків поверталася з візиту до бабусі, прямуячи додому в Нікополь. Під Вінницею трапилася лобова аварія. У цій трагедії постраждали всі члени сім'ї, але найбільше страждань витерпіла Оксана. Внаслідок аварії її зір значно погіршився. Раніше вона вже мала деякі проблеми із зором, але після зіткнення пережила короткочасну повну сліпоту. Згодом частково зір відновився, але тільки на певний відсоток...

Ця подія зумовила її подальшу кар'єру -- тренуватися і змагатися, витримувати конкуренцію нарівні зі здоровими спортсменами Оксана вже не могла, а на виручку прийшов Національний комітет спорту інвалідів України, який взяв легкоатлетку під свою опіку. Ботурчук почала тренуватися і виступати на змаганнях паралімпійців.

У середині "нульових" Ботурчук виграла низку міжнародних турнірів і була включена до складу збірної країни. А першим великим турніром для атлетки-початківця став зимовий чемпіонат світу у Швеції (2006). Там вона виграла золото в бігу на 60 і 400 метрів, а також... у стрибках у довжину. Того ж року в Нідерландах проходив літній чемпіонат світу, і Ботурчук виграла забіги на 100 і 200 м. Встановила рекорди чемпіонату і була близька до світового рекорду.

У 2007-му році українку запросили на Кубок світу, де вона виграла забіги на 100 і 200 м, а восени виграла великий турнір у Чехії, в якому брали участь представники близько 70 країн світу. Там Оксана побила два світових рекорди на 100 і 200 м, але через відсутність допінг-контролю рекорди не були зараховані.

Проте, справжній "зоряний час" Оксани Ботурчук настав у 2008 році. Варто зазначити, що паралімпійські змагання, навіть такі масштабні, як чемпіонати світу та Європи, часто залишаються поза увагою широкої публіки. Але Паралімпійські ігри — це зовсім інша історія. У 2008 році вони відбувалися в Пекіні, де Оксана здобула три медалі: золоту на дистанції 100 метрів та срібні на 200 і 400 метрах. Цікаво, що золото, отримане в Пекіні, досі залишається єдиною нагородою найвищого ґатунку для Ботурчук на паралімпійських іграх. Проте, медалі інших ступенів вона регулярно виборює на кожній Паралімпіаді.

У Лондоні-2012 спортсменка завойовує срібло на 400-метрівці та бронзу на головній спринтерській дистанції у 100 метрів, де в Пекіні була найсильнішою. Ігри в Ріо-2016 приносять Ботурчук два срібла -- на 200-метрівці та 400-метрівці, відповідно. А в Токіо-2020 українка виборола вже три срібла -- на 100-метрівці, 200-метрівці та 400-метрівці, відповідно.

От і настав новий етап Олімпійських ігор, і з ним нові досягнення. У Парижі спортсменка здобула бронзову медаль, фінішувавши з третім найкращим часом, лише на 2 секунди позаду переможниці Дюранд Еліас з Куби, та на 0,28 секунди відступивши від срібної призерки Сафардзаде Жагде з Ірану. Це поки що єдина медаль для українки на Олімпіаді-2024, але сама подія ще триває. Безумовно, бажання здобути більше золота залишається, адже вже досягнуті результати вражають.

Окрім Паралімпіад, стосунки Ботурчук з чемпіонатами світу не є надто вдалими – вона здобула лише одне золото, маючи в активі 7 срібних та 3 бронзових медалі. Водночас у чемпіонатах Європи наша спортсменка брала участь двічі і зуміла завоювати 5 золотих медалей найвищого ґатунку.

Коли мова заходить про досягнення Оксани, варто згаяти і про її "гайда" — супроводжуючого, який згідно з правилами змагань підтримує незрячих спортсменів. Протягом тривалого часу Оксану супроводжує Микита Барабанов, який також став ключовою фігурою у її поверненні до спорту після народження третьої дитини.

Ботурчук вирішила кинути собі виклик і відновила свою кар'єру в лютому, лише за півроку до Паралімпіади, після 2,5-річної паузи та народження третьої дитини. На її Instagram-сторінці, поряд із списком спортивних досягнень, з'явилася цитата: "Не дратуйте мене, інакше вирушу до Парижа". Ці слова жартома додав до профілю бігунки її гід Микита Барабанов. Проте жарт виявився пророчим — тепер Оксана успішно кваліфікувалася на свої п'яті поспіль Паралімпійські ігри, які пройдуть у столиці Франції напередодні її 40-річчя.

Легка атлетка не з'являлася на змагальній арені з вересня 2021 року, коли брала участь у своїх, як вона вважала, останніх Паралімпійських іграх у Токіо. Пройшло два з половиною роки, і в лютому 2024 року Оксана знову вийшла на міжнародний рівень, здобувши три медалі на Гран-прі в Дубаї: одне золото та два срібла.

Оксана готувалася до Паралімпіади в Парижі з ще більшим запалом, ніж до попередніх змагань, і причина цьому була дуже проста: вона прагнула обійти або не допустити на п'єдестал представницю країни-агресора. На попередніх Іграх її основною суперницею серед росіянок була Анна Кулініч-Сорокіна, яка здобула бронзову медаль на дистанції 200 м, тоді як українка завоювала срібло.

"Хто, якщо не я, зможе зупинити російську спортсменку? У нас на біговій доріжці є Омара Дюран, яка беззаперечно перемагає на дистанції 400 метрів. Ми вже звикли до того, що вона завжди на першому місці. Але росіянка навіть не заслуговує на срібло. Я б навіть бронзову медаль їй не віддала. Потрібно, щоб усі дівчата підготувалися на максимум, аби їхні медалі були мінімальними", – емоційно висловлює свою думку Ботурчук.

Оксана із сім'єю -- чоловіком і трьома дітьми -- мешкає в Дніпрі, який постійно зазнає обстрілів. Ось і під час Гран-прі в Дубаї по місту були прильоти, а її діти бачили з вікна палаючу ТЕС.

Та свою головну місію в Парижі-2024 Ботурчук виконала. У півфінальному забігу на 400-метрівці вона обігнала росіянку на 0,25 секунди, і не пустила її у фінал.

Після завершення спортивної кар'єри три роки тому, що сталося після Паралімпійських ігор у Токіо-2020, які були відкладені на 2021 рік через пандемію COVID-19, чемпіонка вирішила сфокусуватися на нових професійних горизонтах. Проте, вона не віддалялася від спорту. Ботурчук займає посаду викладачки на кафедрі спеціальної фізичної підготовки в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ. Хоча їй довелося залишити Нікополь і переїхати до обласного центру, зв'язок із рідним містом спортсменка зберегла.

Її чоловік, Сергій Балабан, також як і батько, самбіст, а ще й дзюдоїст -- майстер спорту міжнародного класу. Він є чемпіоном (2006) і срібним призером (2005) чемпіонатів України з дзюдо, срібним (2001, 2009) і бронзовим (2010) призером чемпіонатів Європи з самбо, а також бронзовим призером чемпіонату світу з самбо 2009 року. І виходить, як і Оксани, у її дітей -- наступного покоління -- спортивна сім'я, а вибір майбутньої професії зумовлений.

Першу дитину, донечку Софію, мама Оксани відвела до свого тренера Марини Ціцарікової, так само, як колись її власна мама привела на заняття саму Оксану.

Пік популярності до Оксани Ботурчук прийшов 2021-го, коли на екрани вийшов художній фільм "Пульс", заснований на біографії спортсменки. Картина вийшла в прокат 22 липня 2021 року, напередодні Олімпіади та Паралімпіади Токіо-2020. А роль головної героїні виконала актриса Наталія Бабенко. Цікаво, що для того, щоб зняти якісний фільм, режисер Сергій Чеботаренко сам почав займатися бігом, а Ботурчук запросив на роль консультанта.

Вона чимало часу провела в бесідах з акторкою Бабенко, посвідчуючи її в "тонкощі" -- пояснювала нюанси з моторикою і поведінкою людини, яка частково втратила зір. Що цікаво, Бабенко також зайнялася бігом за програмою професійних спортсменів, займаючись по кілька годин на день, щоб набрати необхідну фізичну форму. Цікава і перша реакція самої спортсменки на фільм. Утім, потім, звісно ж, усе стало на свої місця: