З початку сезону - на межі катастрофи: команда Реброва зазнає невдач у Лізі націй.

Збірна України з футболу провела два стартові матчі Ліги націй, і обидва програла.

На початку підопічні Сергія Реброва зазнали невдачі в матчі проти албанської збірної, який відбувся в Празі, де вони програли з рахунком 1:2. А всього через три дні, на тому ж стадіоні, вони знову не змогли здобути перемогу, цього разу поступившись чехам з рахунком 2:3.

Один хороший тайм із чотирьох -- цього виявилося замало, щоб заробити бодай очко на старті. Так можна коротко підсумувати перші два матчі збірної. Команда Сергія Реброва, кризу якої ми всі спостерігали ще на Євро-2024, досі не вийшла з поганого стану.

Це насторожує ще й тому, що Ліга націй є важливою частиною відбору до Чемпіонату світу-2026. А з таким провальним стартом, шансів потрапити на Мундіаль влітку 2026-го до Північної Америки стає дедалі менше й менше.

До команди тренера Реброва виникає все більше запитань. Якщо після Євро критика на адресу збірної була виражена з обережністю, то зараз потік негативних оцінок лише зростає, і багато аналітиків вже відкрито натякають Сергію Станіславовичу на можливість його відставки.

Чому Реброва не критикували за виступ на Євро? При тому, що у нашої команди була найслабша з можливих група за рівнем суперників, а послідував реальний провал -- останнє 4-те місце, навіть не 3-те, і невихід у плей-офф. Бо Реброва запрошували особисто керівництво УАФ, довго чекали, поки він допрацює свій контракт в Еміратах, сумнівалися -- погодитися він, чи ні, звеличували...

В результаті команду очолив дійсно найталановитіший український тренер на даний момент. Критика на його адресу здавалася недоречною, особливо враховуючи, що вже незабаром з'явилися позитивні результати. Хоча якість гри не завжди вражала, він все ж успішно виконав поставлену задачу і забезпечив команді вихід на Євро.

Проте, після невдалого виступу на Євро ми так і не дочекалися чітких пояснень щодо незадовільної гри команди. Відбулася лише одна пресконференція, на якій Ребров не надав конкретних відповідей, обмежившись загальними фразами на кшталт: "Ми все вивчили, будуть зроблені висновки". Невідомо лише, що саме було проаналізовано.

І ось нарешті настав час Ліги націй, де всі сподівалися на логічне оновлення складу збірної, але цього не сталося. Єдиним новим обличчям у команді є 29-річний Владислав Кабаєв, тоді як решта гравців – це "старі знайомі" як-от Степаненко, Сидорчук та Ярмоленко. Кожному з них вже понад 30 років, і якщо врахувати, що до ЧС-2026 залишилося ще два роки, стає зрозуміло, в якому фізичному стані вони можуть підійти до Мундіалю.

Чому їх запрошують? Яку користь вони приносять? Це дійсно складне питання. До того ж, не можна бути впевненим, що всі вони дійдуть до чемпіонату світу. Наприклад, Ярмоленко, за інформацією з джерел, може незабаром стати спортивним директором ФК "Динамо" (Київ). Чому ж не надають шанс молодим гравцям? Це залишається загадкою.

У першому матчі нинішньої Ліги націй з Албанією ми побачили повний провал. Матч був дуже схожий на гру з Румунією на Євро. Як то кажуть "взагалі без шансів". Рахунок був повністю по грі та тут навіть сказати нічого.

Через три дні відбулася гра зі збірною Чехії. Варто зазначити, що чехи в першому турі зазнали розгромної поразки від команди Грузії з рахунком 1:4. Після цього головний тренер команди Іван Гашек заявив, що якщо у матчі зі збірною України не буде позитивного результату, то, цитуючи його слова, "мені тут не місце". У відповідь на це, футболісти збірної Чехії продемонстрували свою готовність боротися за свого тренера, виявивши велику відданість на полі та, в результаті, повністю заслуживши свою перемогу.

Які враження залишила збірна України напередодні? Перший тайм знову виявився провальним, немов продовження зустрічі з Албанією. Лише у другій половині матчу вболівальники змогли побачити те, чим можна було пишатися. Однак, після перерви команди виходили на поле з рахунком 2:1 на користь чехів, і нашій збірній не вдалося скоротити відставання, навіть здобути нічию та отримати бодай одне очко. На жаль, вирішальний момент гри стався на 80-й хвилині, коли був призначений сумнівний пенальті у ворота нашої команди...

Чи продемонструє ця команда таку ж рішучість у боротьбі за свого тренера, як це вчора зробили чехи? Це питання, безумовно, залишається відкритим...

У підсумку, в Лізі націй втрачено багато, але не все. У нашої команди 0 очок, тоді як у грузинів 6. Але боротися з грузинами й двічі їх перемагати буде дуже і дуже складно. Адже щоб мати шанс боротися за вихід на чемпіонат світу через Лігу націй треба посідати лише перше місце. Грузини зараз на великому куражі, як, власне, були й на Євро. Команда грає, що називається "від душі". У чудовій формі й воротар Мамардашвілі, якого вже купив "Ліверпуль" (нехай він і продовжує грати за "Валенсію"), і Кварацхелія, і гравці, які навколо лідерів. А у нас схоже немає інших варіантів як вигравати всі чотири матчі, що залишилися, і набирати 12 очок. І дуже слабо віриться, що команда Сергія Реброва в її нинішньому стані готова до таких подвигів.

Отже, ймовірно, що критика на адресу головного тренера буде лише посилюватися. Враховуючи його попередню зверхність і грубість у спілкуванні з журналістами, а також небажання пояснювати невдачі команди, напруга навколо збірної, схоже, залишиться на тому ж рівні.

Гравці, які здобули вміння висловлюватися правильно — на кшталт "За Україну", "За ЗСУ", "У цей складний час ми повинні" тощо. Але на полі... Ми все ж сподіваємося на те, що вони покажуть якісну та змістовну гру, а не лише слова.

Головний тренер увесь час обіцяє оновлювати збірну, але від слів до справи поки що не переходить.

"Ось ви побачите нові обличчя, без сумніву," -- але поки що наш погляд зупинився лише на 29-річному Кабаєві. Так, він виглядав досить пристойно під час матчів за "Динамо", але його виступ у грі з Албанією, якщо порівняти з виступом Мудрика в матчі проти Чехії, виявляє величезну різницю у класі та майстерності. Навіть незважаючи на травму та те, що він ще не готовий на всі 100%, Мудрик був у сто разів кориснішим і ефективнішим, ніж Кабаєв.

Очевидно, що цій збірній необхідна "свіжа кров". Дивитися варто на молодіжну команду, яка продемонструвала вражаючий результат, вигравши всі 8 матчів у відборі до Євро-2025. Водночас, там уже сформувався злагоджений колектив, і навряд чи Унаї Мельгоса захоче виводити когось із команди перед останніми відбірковими зустрічами проти Англії та Сербії. Але з іншого боку, ці матчі не матимуть турнірного значення — команда вже забезпечила собі місце у фінальній частині Євро-2025, тому Мельгоса може розглянути можливість внесення змін в інтересах національної команди. А вже потім він зможе спокійно підготувати свою команду до майбутнього турніру.

Утім Реброву потрібно наважитися прийняти жорсткі рішення. Якщо Ярмоленко, Степаненко і Сидорчук самі не розуміють, що треба поступатися дорогою молодим, то їм треба про це сказати. Схоже, Сергій Станіславович поки що на це не наважується. Це про відповідальність.

Замкнуте коло, від якого страждає команда, вболівальники та український футбол загалом.

Знову підкреслимо, що змагатися за перше місце в групі Ліги націй з такою командою буде майже неможливо. Таким чином, у відборі на чемпіонат світу 2026 року команді необхідно буде боротися за принаймні друге місце в групі, адже тільки це дасть можливість потрапити до плей-оф.