Жіноча команда України з футзалу не змогла кваліфікуватись на чемпіонат світу, незважаючи на дві здобуті перемоги. Чому так сталося? - Спорт | Експрес онлайн

Долю нашої команди вирішив поєдинок у першому турі проти французів.

Відбірковий етап до чемпіонату світу з футзалу серед жіночих команд завершився, і збірна України також взяла в ньому участь. У заключному матчі основного раунду наша команда з легкістю здобула перемогу над чеською збірною з рахунком 4:1. Проте, на жаль, цього виявилося недостатньо, і ми не змогли пробитися на мундіаль.

Згідно з регламентом, до елітного раунду кваліфікації виходить лише переможець групи, всі матчі якої проводили у чеському Тепліце. У першому турі українки програли французам (1:3), відтак розтрощили збірну Північної Ірландії (6:0) і зберігали шанси на підсумкове перше місце. Утім, єдину перепустку виборола збірна Франції, яка в останньому турі здолала команду Північної Ірландії -- 5:2. У підсумку французька команда взяла сім очок, українська -- 6, чеська -- 4, а північноірландська не набрала жодного бала.

"Ми дуже розчаровані, -- ділиться враженнями від результатів у чеському Тепліце Анастасія Кріпаченко, гравчиня збірної України. -- Усе вирішив поєдинок у першому турі проти французів. Якби грали з ними не в першому турі, то результат був би значно кращий. Ми не встигли звикнути до покриття, що не таке, як у чемпіонаті України. Ну й м'яч у Чехії був трошки інший. Та це не основна причина невдачі. Нам просто не поталанило й підвела реалізація. Ми створили чимало гольових моментів, але не використали їх. Ще одна причина в тому, що ми ніколи не грали з французами й не знали їх можливостей. Після стартової поразки виграли два матчі, але не все вже залежало від нас".

Гравчиня збірної вважає, що у нашої команди є потенціал показувати значно кращі результати. "Футзалістки молоді й мають досвід виступу за кордоном, -- розповідає Анастасія Кріпаченко. -- От на турнірі у Чехії виступало 11 легіонерок і лише три представниці чемпіонату України. Легіонерки приїхали з першостей Португалії, Італії, Іспанії та Фінляндії. Туди вони потрапили після початку повномасштабного вторгнення Росії. За кордоном дівчата набули досвіду, встигли перейти з одного клубу в інший і відчутно додали в грі. Ну а наш чемпіонат, навпаки, став слабший і менш цікавий".

Анастасія Кріпаченко стверджує, що в Україні нині немає можливостей для заробітку в спорті. "Перед війною ми могли заробляти вдома близько тисячі доларів на місяць, і навіть бразильські гравці приїжджали до нас, — розповідає вона. — Зараз же доходів немає. Хоча й за кордоном зарплати не є захмарними, але там хоча б щось платять. Наприклад, у Португалії можна отримувати від 500 до 600 євро на місяць, а в Італії — від 1000 до 1500 євро. Багато українських дівчат прагнуть займатися футболом, але обирають великий футбол замість футзалу. Це пов'язано з тим, що чоловічі професійні клуби мають під своїм крилом жіночі команди. Вважаю, що наші чоловічі футзальні клуби також повинні звернути увагу на розвиток жіночих складів. А ще важливо відкривати дитячі академії з футзалу."

Олег Климчук, глава дитячого клубу "Мрія-2006", зазначає, що сьогодні дитячим клубам дуже складно. "Вітчизняні футзальні команди не прагнуть вкладати ресурси в розвиток молоді. Вони сподіваються, що до них самі прийдуть вже сформовані зірки, такі як Мессі чи Роналду. Однак це нереально. В Україні таланти часто залишаються непоміченими, тоді як за кордоном їх цінують. В результаті, деякі з наших молодих спортсменок досягають успіху в Польщі, хоча могли б стати зірками й в Україні," - переконаний Олег Климчук.

Варто зазначити, що наступний етап відбору на чемпіонат світу для української збірної планується приблизно на 2028 рік.