Семен АЛЬТМАН: "У нас з Блохіним є чимало спільних рис"

Сьогодні ми святкуємо день народження видатної особистості українського футболу.

Про співпрацю з легендарним нападником київського "Динамо" та збірної СРСР Олегом Блохіним у рамках роботи з національною командою України поділився своїми думками його колега Семен Альтман на Sport.ua.

Цей тренер справді чудовий. Він має здатність не лише слухати, а й розуміти. Завдяки цьому мені було комфортно та захопливо працювати з ним у збірній України.

Мабуть, найбільш незабутнім етапом вашої спільної діяльності був чемпіонат світу 2006 року. Чи не погоджуєтеся?

Безсумнівно. І справа не лише в участі в цьому чемпіонаті світу, а й у всій підготовці до нього та формуванні групи. Усе це злилося в єдине, і пройшло як один безперервний момент.

- Пригадується, перед відбірковим циклом тієї світової першості Олег Блохін сказав, що збірна України вийде з групи з першого місця. Зізнайтеся, чи не здавалось вам тоді, що це є надто серйозною заявою?

Після цього він запросив мене приєднатися до його команди. Я погодився і був готовий втілити в реальність його задумки. Заява Блохіна не викликала в мене жодного здивування, адже я мав досвід роботи на рівні національної збірної та співпраці з Анатолієм Бишовцем в олімпійській збірній Південної Кореї. Для них обох існувало лише одне – перше місце. Як Блохін, так і Бишовець завжди прагнули до максимальних результатів, і ця риса супроводжувала їх як під час кар'єри гравців, так і в ролі тренерів. На жаль, моєму доброму другові Віктору Прокопенку (Царство йому небесне) не вистачало цієї цілеспрямованості, що, можливо, й стало причиною того, що перемога часто уникала його в найважливіші моменти.

- Як часто спілкуєтесь чи бачитесь з Олегом Блохіним?

- Зараз, на жаль, рідко. А незадовго до повномасштабної війни ми зустрічались, коли він приїжджав до Одеси на турнір Ігоря Бєланова. Раніше провідником, який виконував роль нашої зв'язуючої людини, був покійний Андрій Баль. Його не стало - і ця ниточка якось обірвалась. Трохи сумно, що так є. Про це залишились лише одні спогади.

- Ви, як людина, яка багато років життя провела в Одесі, не обділені почуттям гумору. Чи були ситуації, коли гумор допомагав у вашій спільній роботі з Олегом Блохіним у збірній?

- Якщо говорити про збірну, то у Баля почуття гумору було вище, ніж у мене. Він будь-яку конфліктну ситуацію міг обіграти так, що все виглядало нормально. Тому гумор завжди ставав нам у пригоді. До цього почуття потрібно ставитись по-особливому. Нормальні люди - інтелектуали, великі спортсмени завжди любили гумор, добре його розуміли і застосовували. Таким же є і Блохін. Пригадується, коли ми працювали у збірній, він мені казав "Йди, розмовляй зі своїм одеситом", маючи на увазі Андрія Вороніна.

- І ви находили ключ?

Разом. Я чітко усвідомлював, що в команді може бути тільки один головний тренер, і це було зрозуміло всім. Саме тому у нас склалася дружня атмосфера. Важливо, що це також усвідомлював Григорій Михайлович Суркіс, який завжди підтримував нас.

Які побажання ви хотіли б висловити сьогоднішньому імениннику?

Блохін живе неподалік, між нами всього шість років різниці. Ми обидва виросли в один час і маємо багато спільного. Він з сім'ї спортсменів, так само як і я, а також ми обидва кияни (я виріс у Києві). Враховуючи теперішню ситуацію в нашій країні, перш за все, хочу побажати миру. А решта, сподіваюся, згодом вирішиться.