Назар Бойко: "В Одесі вразили американського голкіпера"

Минулого тижня в рамках чемпіонату України з хокею на перший план вийшла команда "Київ Кепіталз". Вони на виїзді здобули важливу перемогу над лідером турніру "Штормом" з рахунком 3:2 в серії післяматчевих штрафних кидків, а також обіграли віце-чемпіона "Кременчук" з рахунком 2:1. В обох поєдинках вирішальну роль у тріумфах киян виконали воротарі – американець Нік Вілардо та український голкіпер з Кривого Рогу Назар Бойко. Нік продемонстрував вражаючу гру в Одесі, тоді як Назар вразив усіх своїми сейвами у Кременчуці. Ми мали можливість поспілкуватися з 18-річним Назаром Бойком для сайту Sport.ua, обговоривши його успішний виступ та незабутні моменти з матчу.

Назаре, після вражаючої гри американського воротаря Ніка Вілардо в Одесі, де "Кепіталз" здобули перемогу над лідером за булітами, твоя участь у стартовому складі наступного матчу стала справжнім сюрпризом.

- Ніку дали час "зализати" рани, бо проти "Шторму" наш воротар отримав чимало колючих ударів біля своїх воріт. Його так "закололи" суперники, що тренери дали перепочинок. Тому мені довелося обіймати пост номер один і відпрацьовувати.

- Хто з партнерів персонально підбадьорював перед грою у Кеременчуці?

Той самий Нік Вілардо перед матчем писав мені, телефонував і підкреслював, що в мене немає причин сумніватися! Ці підтримуючі слова справді додали мені сил та натхнення. Також не можна не згадати настанови головного тренера Вадима Шахрайчука, який сказав: "Грай так, щоб команда не відчула втрати бійця". Це теж справило на мене великий вплив.

Відчував хвилювання перед виходом на лід? Адже "Кременчук" - це динамічна команда з гравцями національної збірної України.

- Зізнаюся, хвилювання було, але рівно до тих пір, поки не спіймав пару кидків. Потім полегшало, та й партнери почали при кожному сейві психологічно підтримувати, стукати ключками по борту. Напевно, успішно вкотитись у гру мені допоміг і досвід ігор на старті сезону, у тому числі рейтинговий поєдинок проти чемпіона "Сокола".

- Відбиті 34 кидки у зустрічі проти "Кременчука" справили враження! Цей наступ календарної зими так вплинув чи секрет в іншому?

Секрет успіху полягає у величезній підтримці команди, адже хлопці змогли заблокувати безліч кидків. Зокрема, Олексій Мельников у другому періоді зловив шайбу на свій ковзан, здається, після удару Віталія Ляльки. Він відчув сильний удар. Варто зазначити, що Мельников – це унікальний гравець, який завжди відзначається своєю відвагою і, немов магніт, притягує шайби. Скільки травм він вже отримав за свою кар'єру завдяки своїй самовідданій грі в хокей! Такі гравці – справжня знахідка для команди!

- Поєдинок у Кременчуці став для тебе лише десятим на дорослому рівні за два роки. Яке місце він займе в особистому хіт-параді пам'ятних зустрічей?

Вважаю, що перший матч проти "Сокола" (2:1) став для мене особливим. Що стосується пам'ятного порятунку, то найбільш вражаючий сейв у Кременчуці стався наприкінці другого періоду, коли ми грали в меншості. На мою думку, Денис Матусевич вкинув шайбу з синьої лінії, і після цього суперник намагався добити, а я, лежачи, зумів відбити цей кидок. Спочатку я навіть подумав, що шайба пройшла "через" мене, але на щастя, це не сталося! Такий порятунок варто зберегти в добірці найкращих сейвів (посміхається).

- А ще в той момент ти здійснив сейв головою!

У тому епізоді шайба вийшла дуже незручно, і я вирішив використати голову, аби уникнути ловлі рукою та не допустити неприємного відскоку. Загалом, матч для мене видався непоганим, але в пам'яті все ж залишився гіркий присмак через необов'язкову пропущену шайбу. Після кидка Панкова шайба, здавалося, летіла повз, але в результаті потрапила до нашого захисника, відскочила до Целогородцева і закотилася у ворота. Вийшов справжній подвійний рикошет.

- Зовсім скоро для молодіжної збірної України (U20) з тобою в команді розпочнеться фінальний етап підготовки до січневого чемпіонату світу 2025 року. Ти вже мав можливість поспілкуватися з тренером "Кременчука" та "молодіжки" Андрієм Срюбком після матчу?

- Не вдалося. Признаюся, що особисто не маю знайомства з головним тренером, але на зборах у Румунії з 9 по 15 грудня ми обов'язково познайомимось. Мені доведеться докласти чимало зусиль, щоб здобути місце в заявці на чемпіонат світу. Вважаю, що виступ у Кременчуці значно підвищив мою впевненість у собі.

- Як ти думаєш, хто є твоїми головними суперниками за позицію в команді?

В даний момент ми вирушаємо на збори разом із Олександром Карпенком, але я вже давно не спостерігав за його виступами. Проте у нас є багато талановитих воротарів, і головним претендентом на місце в основному складі є Олександр Лєвшин. Я добре знайомий із Сашком – він швидко орієнтується на полі та відмінно аналізує гру, що є його основними перевагами.

Які компоненти техніки воротаря слід удосконалити Назару Бойку?

- У моєму стилі батерфляй треба додати у швидкості пересування у воротарській площі, а також у "ближньому бою".

Слухай, мені розповіли, що ти відмінно виступаєш не тільки в хокеї.

У футболі мені подобається бігати, але не в ролі воротаря (сміється). Чимало моїх партнерів по команді зізнавалися, що не очікували від мене такої активності та результативності на полі (посміхається). Влітку під час зборів мене також вразили деякі одноклубники своїми футбольними навичками: наприклад, Микола Двірник та Олександр Койда, не кажучи вже про досвідченіших гравців.

- Ти у "Київ Кепіталз" другий сезон. Відчуваєш, що прогресуєш?

Без жодних сумнівів! Якщо порівняти, як я прийшов у команду та яким став зараз, це два абсолютно різні спортсмени. Особливу подяку хочу висловити нашому тренеру воротарів Олександру Федорову, який "ліпить" з мене справжню зірку. Особливо мені подобається вправа, коли гравець виїжджає з "кута" майданчика на ближню штангу і намагається "розкрутити" мене. Саме в цей момент Федоров дає мені цінні поради щодо правильного положення рук і техніки пересування.

Що нового вдалося підглянути або дізнатися у колишнього голкіпера "Кепіталз" словака Бориса Бабіка?

- Борис просто виглядає по-бойовому, а його сильна якість - це сила духу. Те, як він спокійно реагує на пропущені шайби, - його візитна картка. Мені б теж хотілося вміти як він впоратися з хвилюванням та нервами.

Чому ж він вирішив покинути Київ перед початком сезону?

Вважаю, що він просто не зміг адаптуватися до умов війни в Україні. Після початку жахливих ракетних атак влітку, зокрема обстрілів лікарні "Охматдит" та перебоїв з електрикою в Києві, він морально не витримав. Бабік зізнавався, що не може повністю віддаватися тренуванням, оскільки постійно страждає від нестачі сну.

Цікаво, як американець Нік Вілардо справляється з масовими атаками?

- Звичайно, йому страшно, він ніколи в таких умовах не працював і такого кошмару не бачив у житті, але поки що справляється. Партнери дають йому міні-інструкції на момент обстрілу "шахедів" чи балістики, тому він поступово звикає. Однак виключати повторення подібної історії, як з Бабиком, неможливо.

Яке враження залишає новачок Вілардо?

У повсякденному житті Нік є приємною особистістю, завжди готовою підтримати та залучити до розмови. На льоду він демонструє вражаючі навички та елегантність у русі, попри свій невеликий зріст. Цей аспект його майстерності викликає в мене бажання навчитися від нього, і я активно прагну до цього.