Страждала від болю, проте змусила Росію зупинитися: як Харлан здобула перемогу в боротьбі за Олімпійські ігри-2024, надихнула українців і завоювала симпатії французів.

У четвертий день осені українська фехтувальниця Ольга Харлан, володарка рекордної кількості олімпійських медалей в нашій країні, відзначила свій 34-й день народження. У 17 років вона здобула золоту медаль на Олімпійських іграх у Пекіні, після чого взяла участь ще в п’яти Олімпіадах. У 2024 році, на Іграх у Парижі, вона має всі шанси стати справжньою героїнею своєї нації, адже вже має на своєму рахунку першу медаль для синьо-жовтої команди у Франції та можливість почути гімн України на честь своєї перемоги.

В даний момент Ольга проводить час зі своїм коханим, італійським фехтувальником Луїджі Самеле, у Сполучених Штатах. Вони вже встигли відвідати Universal Studios Hollywood, яка завжди була заповітною мрією Харлан з дитинства. А ми хочемо нагадати вам, як іменинниця сьогодні стала джерелом натхнення та об'єднала всю Україну навколо себе.

Напередодні Дня незалежності Ольга Харлан була удостоєна двох почесних нагород від президента України Володимира Зеленського - звання "Національна легенда" та Ордену Свободи, що підтвердило її статус однієї з ключових постатей нації. По праву важко переоцінити внесок цієї талановитої та неймовірно сильної спортсменки для своєї країни протягом усіх років, зокрема на Олімпійських іграх-2024.

Насправді, неймовірна історія Парижа почалась не у липні на доріжках "Гран Пале", а трохи більше року тому на чемпіонаті світу з фехтування у Мілані, який був відбірковим на Ігри у столиці Франції. І туди вирішили допустити російських атлетів, тоді як українці у відповідь мали бойкотувати поєдинки з представниками країни-агресорки.

Дивовижним чином на старті турнірного шляху ліцензійної першості наших лідерів зустріли фехтувальники з Росії. Шпажист Ігор Рейзлін не з'явився на поєдинок і в підсумку не зміг заробити ліцензію для участі в Парижі-2024. Натомість, Харлан, не маючи особистого "золота" від Ігоря, була налаштована боротися як за медалі першості, так і за можливість потрапити на свою шосту, ймовірно, останню Олімпіаду.

Досить несподівано стало відомо, що напередодні ввечері українські спортивні керівники ухвалили рішення зняти бойкот. Таким чином, Ольга вийшла на поєдинок із представницею країни-агресора, невідомою на той момент шаблісткою Анною Смірновою. Це стало каталізатором гучного скандалу та неймовірної історії боротьби Харлан і всієї України.

Після успішного завершення поєдинку проти росіянки Ольга вирішила не потискати їй руку, що викликало бурю емоцій у Смірнової. Вона почала скаржитися на відсутність поваги з боку опонентки і звинуватила її у порушенні спортивних етикетів. Смірнова навіть заявила, що не залишить доріжку, поки українку не покарають. Однак судді не визнали дії Харлан забороненими, оскільки вважають, що вітати можна різними способами, і підтвердили перемогу української спортсменки.

Проте росіяни, які протягом багатьох років мали вплив на міжнародну федерацію завдяки президенству одного з найбільш відомих олігархів Путіна Алішера Усманова та його фінансовим ресурсам, не змогли пробачити Харлан її сміливий вчинок. Більш того, вони, ймовірно, сподівалися, що Ольга відмовиться від змагання. У зв'язку з цим агресори почали чинити тиск на організаторів чемпіонату та, можливо, на деяких представників нинішнього керівництва FIE.

В результаті Харлан опинилася в ситуації, коли їй довелося вибирати між приниженням — потиском руки агресорки — і дискваліфікацією. Вибір був очевидним, але в підсумку Ольгу все ж покарали, показавши їй чорну картку. Це рішення призвело до її відсторонення не лише від командних змагань у Мілані, а й від усіх турнірів протягом наступних 60 днів. Таке покарання практично знизило її шанси на участь в Олімпіаді-2024.

"Я не мала наміру потискувати руку цій спортсменці, і мої дії були продиктовані почуттями. Коли я дізналася, що існує загроза мого виключення зі змагань, дискваліфікації та отримання чорної картки, це, безумовно, стало для мене великим ударом. Це було так болісно, що я просто не змогла стримати крик", - з емоціями поділилася Харлан.

Протягом кількох годин після свого скандального рішення Міжнародна федерація сама почала сумніватися у своєму кроці. Підтримка Харлан надійшла з усіх куточків світу: численні фанати, найвідоміші медіа та, звичайно ж, українці – від тих, хто вперше дізнався про фехтування, до міністра спорту Вадима Гутцайта, а також багатьох впливових політиків та спортсменів. Еліна Світоліна, Андрій Шевченко, Лілія Подкопаєва, Олександр Усик та багато інших стали на захист фехтувальниці.

Ольга миттєво об'єднала наше суспільство у цій боротьбі з агресором і його посіпаками у світовому спорті. Дійшло до того, що навіть МОК на чолі з Томасом Бахом, якого вважають другом Москви, надав Харлан персональну ліцензію на Ігри в Парижі-2024, незалежно від результатів відбору. А FIE змушена була зам'яти скандал з дискваліфікацією і чорною карткою.

У підсумку, після всіх цих подій стало очевидно, що національна збірна України не планує бойкотувати Олімпіаду-2024. Ми не можемо втратити таку можливість донести до світу нашу боротьбу. Крім того, це є шансом обійти російських представників, які намагалися вести закулісні ігри і заважати нашим спортивним лідерам.

Виступ Харлан та її команди на Олімпійських Іграх став справжнім дивовижним спектаклем. Хоча Ольга не змогла завоювати омріяне особисте "золото" у Парижі, вона безперечно стала зіркою цього турніру. Її переможний шлях у бронзовій боротьбі проти кореянки Чой Себін, коли вона відставала 5:11, нагадував підйом Фенікса з попелу. Глядачі в "Гран Пале" були в захваті й дружно скандували: "Ольга! Ольга!"

Отримавши цю "бронзову" нагороду, яка насправді була варта "золота", миколаївська шаблістка визнала, що після невдачі на Олімпіаді-2020 їй довелося боротися з власними страхами. Після психологічного стресу, пережитого в Токіо, вона боялася вибути в першому раунді, але усвідомлювала, що її боротьба не лише за себе, а й за всю Україну, за хлопців і дівчат, які захищають нашу країну на фронті. Це давало їй додаткову силу.

"Я ще не розумію, що та де сталося. Я розумію, що я на Олімпіаді і відчувала увесь мандраж і увесь жах, який був перед змаганнями. Я боялася, що програю перший бій, як це було в Токіо. Це твої страхи і травми, через які ми проходимо. У мене реально була травма після Токіо, і я проходжу через неї. І це показує, що я українка, що я сильна. А як я це зробила, навіть не можу пояснити", - скаже потім Харлан, якій зал у Парижі аплодував стоячи.

"Бронзова" медаль Харлан стала першою в історії для збірної України на Олімпійських іграх у Парижі-2024, ніби вказуючи на якусь невидиму перешкоду для наших спортсменів. Проте, Ольга зі своєю командою зуміла також започаткувати серію золотих медалей для "синьо-жовтих" у Франції.

Усі присутні в залі "Гран Пале" в той день відчували неймовірну енергію, що випромінювалася від Харлан і її підготовки. 3 серпня суперники української шаблістки не мали жодних шансів, незалежно від того, хто стояв на доріжці перед нею. В очах миколаївської спортсменки читалася така непохитна жага до перемоги, що вона могла б подолати будь-якого, хто наважився стати їй на заваді. Перед фінальною дуеллю з Південною Кореєю українки програвали 37:40, але з виходом Ольги змогли здобути перемогу 45:42.

"У своєму останньому бою я просто фехтувала. Перед початком цих Олімпійських ігор я вирішила, що буду отримувати задоволення від процесу. І я дійсно насолоджувалася цим. Деякі моменти виходили, інші - ні, але я просто рухалася вперед, не зважаючи на труднощі! Що ще залишалося робити? Срібло вже в моїй колекції, і тепер у нас є шанс на щось чудове, адже на старті кваліфікації я займала 17-те місце, а тепер ми можемо виграти Олімпіаду!" - поділилася враженнями Харлан.

Звісно, без підтримки команди та близьких друзів Харлан — Аліни Комащук, Олени Кравацької та Юлії Бакастової, які переїхали до Італії на час підготовки, нічого б не відбулося. Саме там нині живе та тренується Ольга. Олімпійська чемпіонка доклала чимало зусиль, щоб зібрати всіх разом. Найбільшим викликом стало повернення Комащук на доріжку, адже після початку повномасштабної війни вона вирішила залишити спорт.

"Вона - моя найкраща подруга. Я її дуже хотіла повернути, тому що вона - також складова цієї команди, без неї якось немає. Я її повертала, я їй дзвонила. Ми навіть посварилися, тому що вона не хотіла. Я її змушувала: "Аліна, давай, будь ласка, повертайся". І вона повернулася", - пізніше зізналась Ольга.

"Звісно, я виходила з думкою: "В мене є команда". Допомагала морально для Олі, подумки була з нею у вирішальному поєдинку: тримаю за руку, заспокоюю. Насправді те, що робиться за тобою, за спиною, ці емоції передаються. Я впевнена, коли ти спокійний - на доріжці також спокійно. Тому я стояла і говорила: "Неважливо що, неважливо як - просто роби це для себе. Фехтуй так, як ти можеш", - розповіла Комащук.

Варто зазначити, що відвага та рішучість шестиразової олімпійської медалістки Харлан надихнули не лише українців. На Олімпійських іграх у Парижі до неї вишикувалися черги журналістів з найпрестижніших видань світу, таких як The New York Times та Guardian. Ольга користується величезним визнанням навіть у Японії, про що розповів один із представників їхніх медіа.

Коли Ольга повернулася додому, вона прагнула поділитися своїми досягненнями з усіма, хто наближає нашу перемогу на фронті, а також з тими, хто підтримує боротьбу з ворогом у тилу. Вона виступала перед військовими, медичними працівниками та рятувальниками, відвідувала лікарні, адже своєю спортивною боротьбою вона надихає українців на активні дії в інших сферах життя.

Раніше OBOZ.UA інформував про емоційний виступ Харлан щодо пережитих нею подій.