Ніяз БРУНДЖАДЗЕ: "Футболістам української збірної у Батумі не вистачило зовсім трохи"

В українському футболі виступало чимало грузинських легіонерів, але особливе місце серед них займає Ніяз Брунджадзе, який може вважатися рекордсменом за тривалістю перебування в Україні. Його кар'єра в нашій країні розпочалася в першій половині 80-х років і тривала до кінця 90-х. За цей час він захищав кольори семи клубів, серед яких варто відзначити дубль одеського "Чорноморця", а також миколаївські "Суднобудівник", "Евіс" і "Миколаїв", шепетівський "Темп" і олександрійську "Поліграфтехніку". Сьогодні 60-річний Брунджадзе проживає в Грузії, проте його зв'язок із футболом не згас. Він активно грає в міні-футбол і регулярно відвідує матчі у рідному Батумі. У суботу він був одним із глядачів на поєдинку Ліги націй між Грузією та Україною, який відбувся на "Батумі Арені".

У бесіді з журналістом Sport.ua експерт висловив свої думки щодо виступу команд, а також оцінив ймовірності успіху грузинської та української збірних у фінальному турі групового етапу Ліги націй.

"Я завжди з теплом згадую Україну, де провів 18 років свого життя," - поділився він. - "Ця країна має для мене особливе значення, адже не лише моя футбольна кар'єра пов'язана з нею, але й тут з'явилася на світ моя донька. Не міг пропустити суботній матч, адже грали національні команди двох країн, які мені дороги. Хоча в Батумі йшов дощ, я все одно був на стадіоні."

Чи вразила вас національна команда України чимось особливим?

- Авжеж. Кілька чоловік у її складі мені дуже сподобались. Передусім, Судаков. Це універсальний футболіст. Одна справа коли дивишся гру того чи іншого гравця по телевізору, а зовсім інша - з трибуни стадіону. Деколи у телетрансляцію не потрапляє рух футболіста, тож було цікаво стежити за діями Судакова наживо. Його гра відразу кидається у вічі. Він виокремлюється з-поміж інших особливими рухами - словом, молодець. Сподобались мені ще 22-й і 13-й номери (Матвієнко і Забарний - прим. ред.), які добре грали у захисті. Приємно вразили й заміни у складі української збірної. Хлопці, які вийшли на поле у заключній частині матчу - вони молодці. Це, передусім, стосується 14-го і 19-го номерів (Назаренко і Гуцуляк - прим.ред.). Багато в чому завдяки їм команда додала у грі. Атаки України були такими швидкими, що біля воріт збірної Грузії виникала небезпека. А от Мудрик, кажучи відверто, у цій зустрічі взагалі не зміг зіграти у притаманному йому ключі.

Яка ваша думка про виступи ваших співвітчизників?

Розпочну з першого тайму. Візьмемо, наприклад, Хочорашвілі. Здається, він досвідчений футболіст, адже грає в Іспанії, але через його помилку виникла серйозна проблема. Погода була дощова, м’яч ковзав... Чому ж ти вибиваєш його підйомом, коли треба було "щічкою"? Другий тайм, на щастя, виявився кращим. Особливо хочу відзначити 19-го номера збірної Грузії - Шенгелію. Це дійсно помилка команди. У мене є своє бачення футболу, так само, як і у тих, хто оцінював мої виступи в Україні: комусь я подобався, а комусь – ні. Це нормально. Але коли у гравця тремтять ноги під час прийому м'яча або передачі, його не варто включати до складу. Шенгелія не підходить для збірної. Як він грає на Кіпрі – без поняття. Натомість, Цитаїшвілі, коли вийшов на поле, подарував зовсім інший футбол з лівого флангу.

Збірна України часто стикалася з труднощами при наближенні до воріт грузинської команди, наштовхуючись на міцні оборонні лінії.

Серед гравців збірної Грузії найбільше вразив її капітан Кашія. Ви самі могли помітити: він не дав Довбику жодної можливості проявити себе. Коли український нападник отримував м'яч, йому доводилося повертати його назад, і з "високими" передачами у нього також не складалося. Чи, можливо, Довбик не прагнув проявити активність – важко сказати. Цей футболіст мені знайомий, оскільки він виділявся своєю наполегливістю під час виступів за іспанську "Жирону". Проте в суботу він виглядав зовсім інакше, ніж під час своїх ігор у Ла Лізі.

- Багато хто вважає, що нинішня збірна Грузії з Хвічею Кварацхелія і без нього, це дві різні команди. Розділяєте цю думку?

Кварацхелія, без сумніву, є талановитим футболістом. Проте, коли людина постійно демонструє один і той же стиль гри, її стратегію легко розгадати. Всі вже добре знають, що, отримуючи м'яч на лівому фланзі, він активізується, роблячи короткі ривки, обходячи суперників, переміщується вздовж лінії штрафного майданчика і завдає удару по воротах.

Як ви оцінюєте перспективи Грузії та України в заключному раунді поточної Ліги націй, де грузинська команда змагатиметься з Чехією, а українці – з Албанією?

Оглядаючи матч у Батумі, складається враження, що у збірної Грузії немає шансів проти Чехії. На мою думку, грузини вже втратили свій шанс, набравши всього одне очко в останніх двох домашніх зустрічах. Чехи наразі лідирують у групі з 8 очками, і багато чого залежить від гри між Албанією та Україною. Є ймовірність, що Грузія може опинитися на третьому місці. Що стосується України, то якщо команда Сергія Реброва продемонструє гру, подібну до тієї, що була в Батумі, вона матиме всі шанси на перемогу над албанцями. Під час гри з грузинами українцям не вистачало зовсім трохи. Варто було створити загрозу, як одразу ж йшли втрати м’яча. Мені колись Євген Кучеревський, з яким я грав у Миколаєві, казав: "Випередь суперника на півкроку - і отримаєш перевагу!". Саме цих півкроку Україні не вистачало в Батумі. Тому, підсумовуючи, у матчі з Албанією я віддаю перевагу українській збірній. Футбол албанців залишається для мене незрозумілим.

Раніше ми інформували, що команда України провела підготовчі заняття перед ключовим матчем з Албанією в Тирані.